Добуш



Категории Юрiй Федькович ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Гей, ци чули, люди добрi, перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодицi, а за ким дiвчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, то капiтан на Пiдгiр'ï — КрасниЙ-красний, як царевич; двадцять рокiв i чотири. Хлопцiв тисяч єму служить, — поклонися, лядський крале! На той топiр єго ясний клали нiмцi много сталi, А на тiï порошницi били угри злота много, А той ремiнь бiльше вартий, як удвоє царства твого. Ясна нiчка в Чорногорi, мiсяць свiтить, мiсяць мрiє, А капiтан ходить сумно, чось му серце в грудях млiє; Нi топiрчик вже не пестить, нi кресак не обзирає, — Ходить, ходить по долинi, клонить голов та й думає. Гей, капiтан, ти наш пане, не яло ти сумувати! Я спiвак є на Пiдгiр'ю — не розкажеш заспiвати? Я умiю пiсней много, а й потрафлю затужити; Капiтане, ци не кажеш?.. Може, хлопцiв побудити? Онде хлопцiв тисяч двiстi полягали по убочi. Гей, якi ж то буйнi, жвавi, а якi в них бистрi очi! Бо води ще вий не пили, хiба кров та буйнi вина; Хлiб ïх бiлий не годує, лиш жуброва солонина. А капiтан став над ними, рве пiстоля, зводить скали; Грим! — а збуïв тисяч двiстi на ногах вже поставали: — Що розкажеш, пан капiтан? — Ци палити, ци рубати, Ци якому королевi кажеш голов з в'язiв зняти? — Вража голов не пропаде, заки руська не застила; Але красна, красна Дзвiнка на вечiрки запросила. Ви пiдете враз зо мною. — Як розкажеш — i до гранi! Ти — капiтан в Чорногорi, а ми твоï, капiтане. ...Ясна нiчка в Чорногорi, свiтить мiсяць з звiздочками, З леҐiнями тисяч двiстi квапить Добуш облазами, А сова десь затужила, що аж серце в грудях млiє; В Чорногорi нiчка ясна, мiсяць свiтить, мiсяць мрiє. — Каштане, завернися! — Птаха нужду нам ворожить. — Хто то каже? — крикнув Добуш. Головою най наложить! — Та й ухопив за пiстоля.. — Осьде стою, пане-брате, Ще раз кажу: завернися! Осьде груди — мож стрiляти. Так казав Iванчик-любчик. Ви не чули о Iванi? — Ви, леҐiнь то був хороший, перший вiн по капiтанi; А капiтан єго любить лiпше, май, нiж топiр з сталi. Як поглянув на Iвана — аж му руки бiлi вв'яли. — Тобi сором, славний Добуш? Маєш в землю що дивити: Задля Дзвiнки-хабалицi свого брата хочеш вбити?.. Як ти думаш, добра душе, що та сука тебе любить? Базаринки твоï любить! Завернися, бо тя згубить. — Аби-сь дав ми тiльки злота, що наповню сю долину, Аби-сь дав ми вдвоє бiльше. то я Дзвiнку не покину. А не хочеш ти зо мною йти до Дзвiнки, — в твоïй волi; Завернися з леҐiнями, але Добуш — нi, нiколи! — Я тебе бих мав лишити?.. Я, твiй брат, — тебе самого? Того люди не дiждали, та й не дiждуть люди того. Гей, наперед, гайдамаки! Де капiтан — там i люде. Дай ми руку, пане-брате, чей, гнiву вже в нас не буде... — Добрий вечiр, красна Дзвiнко, отвори, пусти до хати! Сiмсот хлопцiв є зо мною, — а вже час би вечеряти. Ми принесли срiбла, злота, ми принесли меду много. Будем ïсти, будем пити; отвори нам лиш, небого. — Ци то ви там, славний Добуш? (Ти ся хочеш напивати! Я ти пива наварила — буде свiт ся дивувати!) Ей, даруйте, любку любий, що не можу вас пустити: Стефана ся от надiю — як узнав би, мiг би бити. — Що ти з своïм чоловiком! Стефановi я не раджу Тебе й пальцем докинути. Отвори ми, я ти кажу! — Я-бо кажу, славний Добуш, що сегодне не створю. — А я пiду на пiдсiнє та й з дверми ся сам поборю. — В мене дверi тисовiï — не злодiям до розлому! — Що ти кажеш, гей, гадюко!? — клякнув Добуш гiрше грому Тай ухопив за одвiрки: як солома, все ся крушить, Дверi гримли серед хати, — аж набiй тут в уха глушить. Ей, набою ж ти зрадливий, ей, набою голосненький! В каштана кров ся лiє, впав капiтан молоденький; Впав, конає на муравi. Кров кип'яча трави росить, А каштан кличе хлопцiв, та й конає, та й ïх просить: — Як я, браття, вже загину, то зложiть мня на топори, Занесiть мня, де найкраще, — занесiть мня в синi гори, Там, де люди не заходя, там, де пташки не спiвають; Там мене ви поховайте, най ляхи мiй грiб не знають. А мiй топiр золочений в Днiстер — Дунай затопiте; Нехай знають руськi люде, нехай знають руськi дiти, Що хто жiнцi в свiтi вiрить — мусить марне загибати, Як ваш Добуш, ваш капiтан... Йой! прости мня. Божа Мати! ...В Чорногорi сонце сходить, Чорногора в свiтлi тоне, А в скалi там десь глибоко, там сова десь плаче, стоне. Але Добуш ïй не чує, бо в могилi вже не чути Анi пiсню Добушеву, нi флояри слезнi нути.
Добуш