<< Главная страница

Дезертир



Категории Юрiй Федькович ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал А я так мало, небагато Благав у Бога. Тiлько хату, Одну хатиночку в гаю. Т. Шевченко Нi царевi мостивому, Не пану в палатi, А тобi, єдиний друже, Хочу одспiвати Маю думу замучену, Криваву, убиту. Така, брате, наша доля — Що ж мусиш робити! А вiд долi нi за море, Нi у синє море Не утечеш, не вкриєшся — Увезде здогонить, Як половик пташиночку, Отак, пане-брате! Чи уперед заспiвати, Чи вперед заплакать?.. Й мене мати колисала, В папiр завивала, Служби, утренi наймала — Нi, не ублагала У доленьки... Приïхали, Розкотили фану. Прочитали артикули В недiленьку рано Та й займили у чужину, Як камiнь у море!.. Боже милий, Боже милий! Доле моя, доле, — А ти мене ще питаєш, Чого проклинаю? Проклену тя, невiрная. Кiлько нагадаю Мою долю безталанну, Тi недобрi люди, Тi дороги немiрянi... Ох, як болять груди!.. А вни кажуть, щоб не плакать Та славу козачу Не втеряти... Не плакав би — Само серце плаче!.. А що далi, Iваночку? — Ти й сам здоров знаєш: Муштрували, катували, Ланцями карали, Славу добру вiдбирали, — Що ж робити мушу? Я вже думав, Iваночку, Занапастить душу. Я так думав: одна кулька — Позбудеться горе, А тi люди нехай вiдтак Що хотя говорять! Не вни мене судитимуть, Бог буде судити. — Я так думав... А ти, брате, Як ангел-хранитель, Стояв тихо надо мною, Дiлився зо мною Муштрованим моïм горем, Замученов долев. Ти все казав: Товаришу, Ще будемо жити! Чи ж не життя?.. Боже, Боже!.. Да що вже робити! Минулося, не вернеться; Треба забувати. Нехай i так, я забуду... Брате мiй, Iване, Згадаю тя до схiд сонця В недiленьку рано, Згадаю тя на полуднє, До обiду йдучи, Згадаю тя на базарi, Токай-вино п'ючи, I ввечерi по вечерi, На порозi стоя... Як з мiсяцем розмовляю, Так, було, з тобою. Кiлько мiсяць молоденький Край моря зомлiє, Кiлько серце нагадає Лiта молодiï, Спом'яне тя душа моя, Брате мiй, Iване! Доки свiта, доки вiку, Доки сонця стане, Спом'яне тя душа моя, Думов приголубить! А вни кажуть проклинати Та лаяти, люди!.. Любитиму, тулитиму, Барвiнком, да рутов, Та вiтами вишневими Стежки та дороги Стелитиму тебе ради! Тебе ради, Йване, Забуваю своï лiта, Гарешти, кайдани. Бо я найшов, що ви, може, I не находили: Одну душу на всiм, свiтi, Одно серце щире, Що вiтало — не багача З побитоï хати, Не в ридванi вельможного, Не рiдного брата, — А чужого чуженицю В залiзю да в горю! Доле моя невiрная. Єднаюсь з тобою!.. Привiтай же, товаришу, I мого Iвана Не в порфiрах, не в золотi, А в таких кайданах, Як i ми колись носили! Привiтай го, друже, — Я лiпшого не придбаю. Що ж робити мушу, Коли така моя доля? Других учать в школах, Як спiвати, вiршувати, А я у неволi Тiльки й вчився, от що, брате! Да менi байдуже, Я не панам спiвати йду, — До вiрного друга Iду з моïм вiршуванням Та з моïм Iваном. Привiтай го, товаришу, Як мене, бувало, Вiтав єси на сторонi, Вiтав, не цурався! Отак, брате-товаришу, В єго розпитайся Про доленьку, недоленьку — Душi легше буде. Розтопиться люте горе, Подобрiють люде, I надiя нова, красна, Як та ясна зоря, Що вирине рано з моря, Умита росою, Зазоряє нещасному, Зведе хвору душу Новов силов, новим життям А я собi, друже, — Не в Сочаву до святого Богу помолиться, — А в кресаку, да у павах, Да у порошницях Погуляти на Вижницю; Погуляти просто, А на нанiч до Аксани, В двори на помостах: Дiвчино моя, Втвори ворота! Не створю, серце моє, Бо щем не твоя! На бiлому камiнчику В недiлю до дня Сидiв жовняр з Маланкою — Ти доле моя! Жовняр каже: Ходiм, серце, У мiй новий двiр, В мене Ґанки мальованi, Садами самбiр. Вона каже: Вiтер пряжить — Менi студене Ходiм, милий, ходiм, друже, У море на дно! Кохалися, хилилися; Аж мiсяць зiйшов — Маланочку iз жовняром Уже не найшов. Лиш ширинка бiлесенька Поплила долiв, — А як мiсяць придивився, Край моря зомлiв.
Дезертир


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация